Текст песни Пряма мова — Вона плакала гірко

Вона плакала гірко…
І
Вона плакала гірко, вона плакала сильно.
І в плачу тім була така горда й всесильна,
Від ридання того причаїлися мрії
І конали у серці останні надії.
Він покинув її, не сказавши ні слова.
І вона в цю хвилину на все вже готова.
Чи стрибнути з моста, чи майнути зі скелі,
Чи померти від спраги в далекій пустелі?

Адже часто в житті так недобре буває,
Коли наші серця терпкий біль розриває.
І лишаються в серці глибокі сліди.
Головне – не зламайсь, головне – не впади.
А чи може, назавжди замкнутись у вежі
І тонути щодня в самоті і безмежжі,
І не вірити в диво, й не знати кохання,
Лиш страждати щодня від розлуки й чекання?
А чи може, вже завтра прокинутись зранку
І відкрити до сонця рожеві фіранки,
І всміхнутись до неба, повірити в диво,
І зробити все те, що давно вже хотіла?
І забути його, і продовжить життя…
Все в минулому. Все. Вже нема вороття…
Адже часто в житті так недобре буває,
Коли наші серця терпкий біль розриває.
І лишаються в серці глибокі сліди.
Головне – не зламайсь, головне – не впади.