Текст песни Владімірус АЙВЕНГО — Шалено вільний
А я, мов вітер, шалено вільний
блукаю привидом вночі,
і ніхто-ніхто не бачить біль мій,
який так стоне, нишком у душі.
В куток забились почуття високі,
забув про ніжність, ласку і любов.
Ходив у далечі, блукав там цілі роки,
але з нічим, приходив знов і знов.
І холод снігу сковує свідомість,
немає сили випити портвейн-вино.
Пісні вже не лікують, а натомість,
лякають змістом, гіршим ніж кіно.
Тепер по аркам, наче тінь нестримна,
біжу, втікаючи від себе і її,
тієї, що зоветься долею, і є нетлінна,
та що гвалтує мрії одинокі ті мої.
блукаю привидом вночі,
і ніхто-ніхто не бачить біль мій,
який так стоне, нишком у душі.
В куток забились почуття високі,
забув про ніжність, ласку і любов.
Ходив у далечі, блукав там цілі роки,
але з нічим, приходив знов і знов.
І холод снігу сковує свідомість,
немає сили випити портвейн-вино.
Пісні вже не лікують, а натомість,
лякають змістом, гіршим ніж кіно.
Тепер по аркам, наче тінь нестримна,
біжу, втікаючи від себе і її,
тієї, що зоветься долею, і є нетлінна,
та що гвалтує мрії одинокі ті мої.
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Текст песни «Владімірус АЙВЕНГО — Шалено вільний» рассказывает о человеке, который бродит ночами как призрак. Его боль и страдания незаметны для окружающих, забиты уголком его души. Он потерялся в дали, проведя там много лет, но всегда возвращается. Сознание застыло холодом снега, нет силы в борьбе с вином. Песни больше не исцеляют, а лишь напоминают о горе, превосходящем кино. Теперь, как невидимка, он убегает от самого себя и от той, кто является его судьбой, неуязвимой и насильственной ко всем его одиноким мечтам.