Текст песни Тiнь Сонця — Гнилгород
Днями безсонними,
Росами лив свою втому
На лук по дорозі додому.
В порваній свиті з очеретини
Онука Болотника-трясовини
("Чистий" не скажеш, та й злим не назвеш,)
Повертався додому
В своє місто - Гнилгород.
Всміхнений, радісний, що уцілів,
Що у тяжкому бою розбив ворогів,
З військом невіданим оку людей
Славних бравих молодців,
Він йшов. Він питався хліба, щоб хтось пригостив,
У громади він слова сказати просив,
Натомість барвінок він ніс для дівчат,
Лист дубовий для хлопців.
По дорозі в Гнилгород.
На болоті тихо і мирно,
На болоті спокою гніт.
Із болота Сонця не видно -
Лиш сови горевісний політ.
На болоті терпко від спраги,
На болоті вітер з дощем.
По болоту морок зневаги,
Кволий стогін, жалібний щем...
Тривожно і палко тут сяють зірки,
Тут губляться часом купальські вінки:
Герої живуть за межею в болоті
Забутого лісу.
Тож ідем. Ходімо браття - розкажу,
Ходімо сестри, я вам покажу
Світ той невіданий праведний,
Кимось дарований бісу:
Славне місто Гнилгород.
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Песня «Тінь Сонця — Гнилгород» описывает путешествие главного героя из усталости и ран в его родной город Гнилгород. Он возвращается домой, с радостью и улыбкой на лице, радуясь тому, что выжил и одолел врагов в тяжелых сражениях. Следуя по дороге, он просит хлеба и просит слова передать сообществу, а девушкам приносит цветы, а парням дубовые листья. По дороге он проходит болото, где царит тишина и спокойствие. Он замечает, что солнце не видно из-за тумана, и слышит горестный полет совы. Болото испытывает жажду, ветер с дождем и темнота вызывают гнетущее чувство. Звезды светят пылающей и тревожной яркостью, а герои живут за пределами болота в забытом лесу. Герой приглашает своих братьев и сестер пройти вместе с ним, чтобы показать им неизвестный и справедливый мир, подаренный дьяволу, который прекрасен в своей уникальности — славный город Гнилгород.