Текст песни Тарас Григорьевич Шевченко — Сон
СОН
Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає!
Ніхто його не додбає
І не розруйнує...
І все то те... Душе моя,
Чого ти сумуєш?
Душе моя убогая,
Чого марно плачеш...
Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає!
Ніхто його не додбає
І не розруйнує...
І все то те... Душе моя,
Чого ти сумуєш?
Душе моя убогая,
Чого марно плачеш...
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Текст песни Тарас Григорьевич Шевченко — Сон (обрезанно) «Летим дивлюся аж свiтае…» описывает прекрасное утро, когда природа просыпается и встречает первые лучи солнца. В гармонии с природой соловей в темном гае встречает солнце, тихие ветры веют, степи и лани мечтают, а вербы зеленеют над ставами. Все вокруг красиво и впитывает в себя красоту природы, умываясь дребезгующей росой. Все это увековечено, вечно, и никто не сможет этого изменить. Певец обращается к душе, спрашивая, почему она сумеет и плачет напрасно. Через природу автор говорит о том, что все в этом мире преходяще, и нет смысла тратить время на пустые слезы..