Текст песни Тарас Григорович Шевченко — Гайдамаки
Гетьмани, гетьмани, якби то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
Базари, де військо, як море червоне
Перед бунчуками, бувало, горить,
А ясновельможний, на воронім коні,
Блисне булавою — море закипить...
Закипить — і розлилося
Степами, ярами;
Лихо мліє перед ними...
А за козаками...
Та що й казать? Минулося;
А те, що минуло,
Не згадуйте, пани-брати,
Бо щоб нє почули.
Та й що з того, що згадаєш?
Згадаєш — заплачеш.
Ну, хоч глянем на Чигирин,
Колись-то козачий.
Із-за лісу, з-за туману
Місяць випливає,
Червоніє, круглолиций,
Горить, а не сяє,
Неначе зна, що не треба
Людям його світу,
Що пожари Україну
Нагріють, освітять.
І смерклося, а в Чигрині,
Як у домовині,
Сумно-сумно. (Отак було
По всій Україні
Против ночі Маковія,
Як ножі святили.)
Людей не чуть; через базар
Кажан костокрилий
Перелетить; на вигоні
Сова завиває.
А де ж люде?.. Над Тясмином,
У темному гаю,
Зібралися; старий, малий,
Убогий, багатий
Поєднались — дожидають
Великого свята.
У темному гаю, в зеленій діброві,
На припоні коні отаву скубуть;
Осідлані коні, вороні готові.
Куди-то поїдуть? кого повезуть?
Он кого, дивіться. Лягли по долині,
Неначе побиті, ні слова не чуть.
Ото гайдамаки. На ґвалт України
Орли налетіли; вони рознесуть
Ляхам, жидам кару;
За кров і пожари
Пеклом гайдамаки ляхам оддадуть.
Попід дібровою стоять
Вози залізної тарані;
То щедрої гостинець пані.
Уміла що кому давать,
Невроку їй, нехай царствує;
Нехай не вадить, як не чує!
Поміж возами нігде стать:
Неначе в ірій налетіло
З Смілянщини, з Чигирина
Просте козацтво, старшина,
На певне діло налетіли.
Козацьке панство похожає
В киреях чорних, як один,
Тихенько ходя розмовляє
І поглядає на Чигрин.
Старий Головатий щось дуже коверзує.
Цитьте лишень, здається, дзвонять!
Та ні, то люде гомонять.
Справді співа щось; піду спиню.
Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно.
А що ж? То й ходімо!
Добре, ходімо.
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Песня «Свято в Чигирині» описывает гибель козацкого государства и печальное состояние Чигирина, города, который когда-то был символом козацкой славы. Текст представляет образы гетманов, базаров с булавами и красивых коней. Месяц, краснея, символизирует нечестивые намерения оккупантов, готовых принести огонь и разрушения Украине.
Сцена переносит нас в темный лес, где собрались люди, молятся о великом святе. Гайдамаки готовятся к мстительной атаке на врагов Украины. Видимая спокойствие перед бурей скрывает намерения козаков, готовых отомстить за кровь и разрушения, нанесенные ими.
Главные герои, Головатий, Гонта, и Залізняк, обсуждают будущее и свои роли в нем. Их беседы отражают амбиции и стратегии, они готовы дать отпор врагам. Но старшины также оценивают опасность громкой беседы, предпочитая молчание перед вражескими ушами.
Песня звучит как призыв к единству, к борьбе за Украину. Она передает духовное состояние народа, его готовность сражаться за свою свободу и независимость.