Текст песни Тарас Григорович Шевченко — Гайдамаки
Сяє білолиций.
Понад Дніпром козак іде,
Може, з вечорниці.
Іде смутний, невеселий,
Ледве несуть ноги.
Може, дівчина не любить
За те, що убогий?
І дівчина його любить,
Хоч лата на латі,
Чорнобривий, а не згине,
То буде й багатий.
Чого ж смутний, невеселий
Іде — чуть не плаче?
Якусь тяжку недоленьку
Віщує козаче.
Чує серце, та не скаже,
Яке лихо буде.
Мине лихо... Кругом його
Мов вимерли люде.
Ані півня, ні собаки:
Тілько із-за гаю
Десь далеко сіроманці
Вовки завивають.
Байдуже! Іде Ярема,
Та не до Оксани,
Не в Вільшану на досвітки —
До ляхів поганих
У Черкаси. А там третій
Півень заспіває...
А там... а там... Йде Ярема,
На Дніпр поглядає.
«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові; ще понесеш, друже!
Червонив ти синє, та не напоїв;
А сю ніч уп’єшся. Пекельнеє свято
По всій Україні сю ніч зареве;
Потече багато, багато-багато
Шляхетської крові. Козак оживе;
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —
О Боже мій милий — блисне булава!»
Так думав, ідучи в латаній свитині,
Сердега Ярема з свяченим в руках.
А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,
Підняв гори-хвилі; а в очеретах
Реве, стогне, завиває,
Лози нагинає;
Грім гогоче, а блискавка
Хмару роздирає.
Іде собі наш Ярема,
Нічого не бачить;
Одна думка усміхнеться,
А друга заплаче.
«Там Оксана, там весело
І в сірій свитині;
А тут... а тут... що ще буде?
Може, ще загину».
А тим часом із байрака
Півень — кукуріку!
«А, Черкаси!.. Боже милий!
Не вкороти віку!»
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Песня «Гайдамаки» описывает героя по имени Ярема, который идет через Украину. Он выглядит угрюмым и грустным, его ноги еле передвигаются. Его возможно не любит девушка из-за его бедности. Но на самом деле эта девушка любит его и не смотря на то, что он беден, она будет с ним всегда. Герой проходит мимо разных мест и испытывает тяжелую предчувствия какого-то зла или беды, которое скоро случится. Он слышит сердцебиение, но не может сказать о том плохом будущем. Вокруг него все пусто — нет курей или собак, только волки завывают вдалеке от леса.
Ярема отправляется в Черкасы к полякам для чего-то плохого (не указан конкретный повод). Он говорит про третьего петуха (символ поляков), который споёт там за свое злодейство.
Затем следует просьба Днепру вспыхнуть яростью и потечь много крови шляхтицев — таким образом Козачество возродится со свежей кровью. Гетманы также воскреснут и золотой жупан (символы Козачества) станут популярными снова. В заключении Ярема продолжает свой путь, в его мыслях присутствуют радость и грусть одновременно, он думает о своей возлюбленной Оксане, надевшей серую рубашку, а также боится за свою жизнь.
Песня передает настроение героя-гайдамака по имени Ярема: его угрюмость, предчувствие беды и тяжелые мысли о будущем. Текст обращается к символике Украины — Днепра и Козачества — чтобы проиллюстрировать стремление Яремы изменить судьбу своего народа.