Текст песни Тарас Чубай/Плач Єремії — Коридор
Невідаю як ми обоє
Потрапили в цей коридор
Із дверима завбільшки в око
Невідаю.
Мабуть ми були
Випадковими слізьми,
Що випадково сюди вкотилися,
Мабуть що так, мабуть.
І тут собі раптом
Згадали що людими ми,
Та вже немає нам назад вороття,
Немає.
Навіть якщо наші сльози
Звідси крізь двері викотяться,
То ми все одно
Залишимось тут.
Там за стінами
Заметляється про нас
Такі щасливі,
Що можуть нас лише бачити,
Що можуть сюди увійти.
Такі нещасні,
Що можуть нас лише бачити,
Що не можуть сюди увійти.
Невідаю як ми обоє
Потрапили в цей коридор
Із дверима завбільшки в око
Невідаю.
Мабуть ми були
Випадковими слізьми,
Що випадково сюди вкотилися,
Мабуть що так, мабуть.
Потрапили в цей коридор
Із дверима завбільшки в око
Невідаю.
Мабуть ми були
Випадковими слізьми,
Що випадково сюди вкотилися,
Мабуть що так, мабуть.
І тут собі раптом
Згадали що людими ми,
Та вже немає нам назад вороття,
Немає.
Навіть якщо наші сльози
Звідси крізь двері викотяться,
То ми все одно
Залишимось тут.
Там за стінами
Заметляється про нас
Такі щасливі,
Що можуть нас лише бачити,
Що можуть сюди увійти.
Такі нещасні,
Що можуть нас лише бачити,
Що не можуть сюди увійти.
Невідаю як ми обоє
Потрапили в цей коридор
Із дверима завбільшки в око
Невідаю.
Мабуть ми були
Випадковими слізьми,
Що випадково сюди вкотилися,
Мабуть що так, мабуть.
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Текст песни Тараса Чубая/Плач Єремії — «Коридор» описывает двоих людей, заключенных в загадочный коридор с дверью размером в око. Герои не знают, как они туда попали, они могут лишь догадываться. Они осознают свою человечность, но понимают, что им не вернуться обратно. Даже если их слезы прольются наружу через дверь, они все равно останутся внутри. Вокруг них за стенами шепчутся языки их прошлого. Есть те, кто счастлив, видя героев издалека и могущие войти туда, и есть те, кто несчастны, не смогут пройти сквозь дверь. Песня отражает чувства утраты, сожаления и возможности или невозможности возвращения к прежнему состоянию.