Текст песни Тарас Чубай — На видноколі гроняться вже хмари
Спішать громи на віче гомінке.
То ж, не пускаймо снів своїх і марень
У небо опустіле і гірке.
А вчуймо тишу, змучену і теплу,
І упадім на землю спраглу ниць.
Благословім дощу блакитні стебла,
Благословім хвилинність блискавиць,
Благословім дрімотний гомін віча,
Благословім і шепоти, і грім.
Тоді, погляньмо одне одному у вічі
І у зуниці блискавку зловім, зловім...
На видноколі гроняться вже хмари,
Спішать громи на віче гомінке.
То ж, не пускаймо снів своїх і марень
У небо опустіле і гірке, і нетривке...
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Текст песни Тарас Чубай — На видноколі гроняться вже хмари (акустика, 1992 р) описывает природные явления, которые наблюдаются сквозь густые облака. Автор призывает не дать своим мыслям и мечтам уйти в небеса, пытаясь вызвать благословение для всех проявлений природы — от дождя до молнии. В песне также звучит призыв остановиться и ощутить умиротворенную тишину, которая окружает нас. В целом, текст наполнен образами и метафорами, которые заставляют нас задуматься о величии природы и необходимости признать истинную красоту этого мира. слова песни Тарас Чубай — На видноколі гроняться вже хмари (акустика, 1992 р) передают гармонию между человеком и окружающим миром, а также призывают нас открыть глаза на все великолепие природы..