Текст песни Шевченко Тарас — Кавказ
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові –
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.
Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тілько плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кровавим потом і сльозами.
Кати згнущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, боже, утомлений?
І нам даси жити!
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кровавії ріки!
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Песня «Кавказ» Тараса Шевченка олицетворяет дух борьбы и непоколебимой воли народа. В тексте описывается живая душа украинского народа, который подвергается угнетению и страданиям, но не утрачивает надежды и веры в свои идеалы. Орел, наказывая Прометея, символизирует тиранов, которые пытаются угнетать души и свободу людей. Однако даже под таким давлением душа народа не умирает и продолжает бороться за свои права и свободу. Песня заключается в призыве не сдаваться, не переживать несправедливости и продолжать бороться за правду и свободу. Текст также выражает веру в силу народа и надежду на наступление справедливости и свободы в будущем.