Текст песни Оксана Білозір — Свіча
Кривді з-за плеча тріпотіла,
До правди летіла.
Там де рідний край,
Де Україну голоду нагай
Шмагав до згину
Не день, не годину...
Вогником свіча повівала.
Мати дитинча сповивала,
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу,
Про чужу орду криваво-чорну,
Бодай скам’яніла.
На вікні свіча догасала.
Мати дитинча колисала
Не в колисці, ні,
Не в колисці, але у труні.
Мертві по ровах, їх мільйони.
По німих церквах стогнуть дзвони.
Хто ж то Україні, Боже,
Нині допоможе?!
На вікні свічі не задути.
Скарги і плачі досі чути -
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз,
Тих що не в пору
Їх потяг укіс голодомору,
То ж вічна їм пам’ять.
На вікні свіча миготіла...
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Текст песни Оксана Білозір — Свіча (присвячено річниці голодомору 1932-33 років) является трогательным и драматичным произведением, которое глубоко затрагивает тему памяти о жертвах голодомора. В композиции через образ свечи автор передает свет надежды и скорби, устанавливая связь между прошлым и настоящим.
Песня начинается с описания мерцающей свечи на окне, которая символизирует память о страданиях и утрате. Она становится свидетелем кривд, которые пережила Украина в тяжелые времена голодомора. Мать, поющая своим детям, передает печаль и горечь утрат, а также напоминание о бесчисленных жертвах, оставшихся без помощи.
Слова песни Оксана Білозір — Свіча (присвячено річниці голодомору 1932-33 років) подчеркивают важность памяти: «На вікні свічі не задути. Скарги і плачі досі чути». Эта фраза говорит о том, что боль утраты живет в сердцах людей, и необходимо помнить о тех, кто пострадал. Песня служит данью уважения тем, кто стал жертвой страшных событий, и призывом к сохранению исторической памяти для будущих поколений.