Текст песни MIRIUM — 07 — Русалка (LP 2014)

Вступ:
Тоді в жнива палало запахами поле
І втрапивши під серп його
Твоя заквітчана душа пропала
Бо заборона на кохання в царстві поляниць
Тепер померти маєш
Просто поряд з тим байдужим серцем
Або ж убий його звільнись
І навесні відродишся новою
Куплет:
Зорі горе сплутане волосся
Із колоссям вітром осінь
Знову голий місяць над покосом
Тугу й відчай полем носить
Оленячим оком виглядає
Сум без межі і без краю
Поле наче вовком завиває
Я збентежена кохаю
Не дозволено тобі кохати
Не підходь під його хату
Небо з болем буде посміхатись
Мрію твою колихати
Повня знов і ти туди наосліп
Досить з нього вже не просить
Повне жалем серце й правда гостра
Змучена душа і боса
ПРИСПІВ:
Стій русалонько загинуть мусиш
Він русалонько загубить душу
З ним русалонько його байдужість
Втім русалонько вже пізно дуже
Стій русалонько загинуть мусиш
Він русалонько загубить душу
З ним русалонько його байдужість
В тім русалонько вже пізно дуже
Вже пізно дуже
Забудь його
Отямся людина він
А тебе чекає покарання
Убий його
Це єдиний вихід твій
Бо з тобою небо це востаннє
ПРИСПІВ:
Стій русалонько загинуть мусиш
Він русалонько загубить душу
З ним русалонько його байдужість
Втім русалонько вже пізно дуже
Стій русалонько загинуть мусиш
Він русалонько загубить душу
З ним русалонько його байдужість
В тім русалонько вже пізно дуже