Текст песни Мер. Півень і Кр. Цахес — Ми помрем не в Парижі
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і – от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Текст песни «Ми помрем не в Парижі» отражает меланхолию и разочарование двух людей, которые осознали, что им не удастся умереть в романтическом Париже. Они находятся в провинциальной постели, окруженные печалью и слезами. В песне описывается тоска за недостижимым счастьем, обрывки романтических моментов и любовь, которая оказалась горькой и бесплодной. Строки наполнены образами увядания и утраты, а слова певца передают отчаяние и разочарование перед неизбежным.
Авторы выражают искреннее чувство потери и утраты, а также понимание того, что романтические иллюзии не всегда сбываются. Песня заставляет задуматься о ценности момента и о том, какие иллюзии нам приходится расставаться на пути к пониманию настоящего. Мрачные образы и персонажи, которых они создают, отражают внутреннюю боль и разочарование, которое присутствует в сердце каждого из нас.