Текст песни Леся Горова — Вона і Він

Зустрілися колись вона і він,
Зустрілися й жили собі щасливо,
Але сховалось сонце і ударив грім, |
І хмари їх надовго розлучили. | (2)

А, може, вона на дощ перетворилась
І випала дощем у його долоні?..
А він не знав, цього не знав, |
А він шукав, її шукав, |
А він був далі у її полоні... | (2)

Шукав по світу там, де тільки міг,
Зневірювався він і падав з ніг.
Через осінь, через літо |
Йшов через літа прожиті |
Крізь пустелю і крізь білий сніг... | (2)

А, може, вона на сніг перетворилась
І випала тим снігом у його долоні?..
А він не знав, цього не знав, |
А він шукав, її шукав, |
А він був далі у її полоні... | (2)

Та кожна казка має свій кінець,
Про це на світі знають, навіть, діти.
І часом все життя треба нам пройти, |
Щоб те, чого так хочеться, зустрітися! | (2)

А, може, вона - нездійснена мрія,
Чекає на нього на краю землі?..
І він іде, туди іде, |
І він знайде, її знайде, |
Бо він вже знає де шукать її! | (2)

Зустрінуться колись вона і він,
Зустрінуться й щасливо будуть жити,
І вже ніякі хмари, і ніякий грім |
Не зможуть їх ніколи розлучити! | (2)