Текст песни Эдуард Драч — ЛЮБО, БРАТЦІ, ЛЮБО (Махно)

ЛЮБО, БРАТЦІ, ЛЮБО

Як батько заграє, ворог враз ридає.
То іти до кого молодому козаку.
Червоні ліворуч, білії праворуч.
Піду я до батька на гражданськую війну.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Із-за балки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткії батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр.
«Висікти сволоту!» — цівку плечем впер.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

А першая куля, а першая куля
Порснула по мні, та спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Вранила коня, ще й за світа дня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

А третяя куля, а третяя куля
Зранила мене, мого коня нехай мине.
Як терпець урвався, вже не налякать.
Тільки б дотягнутися, а на смерть начхать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Несумуйте батьку, нічого пенять
Ті, хто виноваті, вже навіки сплять
А що да не владнали та не домайстрували
Буде того зілля нашим дітям дорубать

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Годі на сьогодні, браття, храбрувать,
Коні натомились, хлопці хочуть спать.
Нічого не шкода, ні врага-ірода
Шкода лише волі та буланого коня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

---------------------------------------------
Как отец заигрывает, враг вдруг рыдает.
То идти к кому молодому казаку.
Красные слева, білії справа.
Пойду я к отцу на гражданськую войну.

Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить.
С нашим атаманом не приходится тужить.

Из-за балки звонко, звонко в берега
Ударили сразу короткії плети.
Отец наклонился, коня в карьер.
«Высечь сволочь!» - цевье плечом впервые.

Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить.
С нашим атаманом не приходится тужить.

А первая пуля, а первая пуля
Прыснула по мне, и спасли ремни.
А другая пуля, а другая пуля
Вранила коня, еще и за света дня.

Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить.
С нашим атаманом не приходится тужить.

А третяя пуля, а третяя пуля
Ранила меня, моего коня пусть пройдет.
Как терпение лопнуло, уже не напугать.
Только бы дотянуться, а на смерть наплевать.

Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить.
С нашим атаманом не приходится тужить.

Несумуйте отцу, нечего пенять
Те, кто виноваті, уже навеки спят
А что да не уладили и не домайстрували
Будет того зелья нашим детям дорубать

Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить.
С нашим атаманом не приходится тужить.

Хватит на сегодня, братья, храбрувать,
Лошади натомились, ребята хотят спать.
Ничего не жаль, ни врага-ирода
Жалко только воли и буланого коня.

Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить.
С нашим атаманом не приходится тужить.