Текст песни Антитела — Рожеві діви
Сімдесята ніч тої осені
Вбила всі мої серцеві принципи,
Підняла з землі ноги втомлені
І до неї, до неї магнітами.
А її любов - то вона й вона,
Дві венери з рожевими мітками
І зав'язані, як одна й одна
Тіла теплого нитками, нитками.
Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.
Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Сімдесятий лист тої повісті
Білим, білим лишився, незайманим,
Тільки краплями моєї совісті і снігами іллюзій завалений.
Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Вбила всі мої серцеві принципи,
Підняла з землі ноги втомлені
І до неї, до неї магнітами.
А її любов - то вона й вона,
Дві венери з рожевими мітками
І зав'язані, як одна й одна
Тіла теплого нитками, нитками.
Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.
Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Сімдесятий лист тої повісті
Білим, білим лишився, незайманим,
Тільки краплями моєї совісті і снігами іллюзій завалений.
Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Текст добавил: Андрей Курышев
Краткое описание
Текст песни «Антитела — Рожевi дiви» описывает события, произошедшие в жизни исполнителя. В нем рассказывается о том, как осенью на семидесятой ночи все сердечные принципы были разрушены, и он поддался магии любви. Главный герой описывает свои чувства и страсти к ней, олицетворяя ее в виде двух Венер с рожевыми метками. Он украл ее сердце, но понимает, что не может им владеть полностью, так как она не принадлежит ему. Песня отражает борьбу между плюсом и минусом, привлекательностью и запретами, словно розовые девы, лижущие цукор. Художественное произведение наполняется символикой дикого меда и вина, образуя атмосферу непостижимой магии и иллюзий, которая окутывает героя этой истории.